Магічна похибка
Валерій Доставалов
Мова видання: укр.
Виходить друком: листопад 2022
Сторінок: 144
Оправа: тверда
Ціна: за запитом
ISBN 978-617-7805-74-7
Сьогодні в місті трохи спекотно. Можливо, через те, що з півдня прийшов антициклон, відігнавши усе холодне повітря на схід. А може, через те, що через усе місто літають вогняні кулі Пали.
Зрозуміло, кулі – це не єдина аномалія, яку сьогодні можна помітити. Наприклад, то туди, то сюди літають стовпи й машини, руйнуючи все, що зустрінеться їм на шляху, але, на жаль, чи навпаки, на щастя, так і не досягаючи своєї цілі. А ось і двохсотрічний дуб. Екскаватор. Частина готелю, шкода, гарний був готель. Саркофаг. Старовинний саркофаг – ось чого аж ніяк не очікуєш побачити в битві, і з якого музею тільки він узявся? Не створив же його хтось, щоб тільки ним жбурнути, сподіваюсь. Ох, знову дуб. Цього разу його гілки майже влучили у Чиллія. Не встигни він зменшитися в розмірах, була б біда. Здається, і зоопарк цілим не зостанеться. А ось кафе, у яке ми з дівчиною полюбляли ходити, поки вона не втекла від мене з іншим хлопцем на ранковому експресі, як, здається, робить і частина цього кафе, яка зараз прямує в бік центрального вокзалу. Ооох, здається мені, що годинник на цій вежі більше не проб’є дванадцять разів, як він робив це щодня.
Виходить друком: листопад 2022
Сторінок: 144
Оправа: тверда
Ціна: за запитом
ISBN 978-617-7805-74-7
Сьогодні в місті трохи спекотно. Можливо, через те, що з півдня прийшов антициклон, відігнавши усе холодне повітря на схід. А може, через те, що через усе місто літають вогняні кулі Пали.
Зрозуміло, кулі – це не єдина аномалія, яку сьогодні можна помітити. Наприклад, то туди, то сюди літають стовпи й машини, руйнуючи все, що зустрінеться їм на шляху, але, на жаль, чи навпаки, на щастя, так і не досягаючи своєї цілі. А ось і двохсотрічний дуб. Екскаватор. Частина готелю, шкода, гарний був готель. Саркофаг. Старовинний саркофаг – ось чого аж ніяк не очікуєш побачити в битві, і з якого музею тільки він узявся? Не створив же його хтось, щоб тільки ним жбурнути, сподіваюсь. Ох, знову дуб. Цього разу його гілки майже влучили у Чиллія. Не встигни він зменшитися в розмірах, була б біда. Здається, і зоопарк цілим не зостанеться. А ось кафе, у яке ми з дівчиною полюбляли ходити, поки вона не втекла від мене з іншим хлопцем на ранковому експресі, як, здається, робить і частина цього кафе, яка зараз прямує в бік центрального вокзалу. Ооох, здається мені, що годинник на цій вежі більше не проб’є дванадцять разів, як він робив це щодня.
- Попередня
- Ctrl
- Наступна