Вишгородський зошит
Володимир Хоменко

Мова видання: укр.
Виходить друком: жовтень 2020
Оправа: м’яка
Сторінок: 32

      Сорок п’ять літ я прожив у Звенигородці на Черкащині. І ось тепер я – вишгородець.
      …Що за місто – Вишгород?
      Древній град на Русі, на високому правому березі Дніпра. «Ольжин град» – резиденція княгині Ольги. Перша згадка – у «Літописі минулих літ», рік 946-й.
      Тут помер Ярослав Мудрий. На князівському з’їзді Ярославичів у Вишгороді 1072 року ухвалено нову редакцію «Руської правди» – збірника законів Київської Русі.
      Неоднораз місто спустошували чужоземні орди, а воно знову й знову поставало з руїн…
      Минули століття – Вишгородщина стала ареною запеклих боїв під час Битви за Дніпро і Київської наступальної операції восени 1943-го…
      Сьогодні Вишгород – невелике, але цілком сучасне місто, в ошатному зеленому вбранні, з чудовими краєвидами. Місто з європейським обличчям, перлина середньої Наддніпрянщини…
      А я собі подумав: чи немає чогось спільного у Звенигородщини і Вишгородщини? Бо ж навіть у топонімах «Звенигород», «Вишгород» чуємо щось споріднене.
      Наш Тарас Шевченко 1843 року відвідав Межигір’я. Змалював там Спасо-Преображенський монастир.
      В’ячеслав Чорновіл – учасник будівництва Київської ГЕС. Написав тут «Правосуддя чи рецидиви терору?», «Лихо з розуму».
      Галина і Дмитро Гнатюки мали дачу в Старих Петрівцях. Галина Макарівна Гнатюк (Середенко) зі Звенигородщини. Мовознавець, доктор філології, лауреат Державної премії.
      Мешкав там і Макар Середенко – довголітній учитель у селі Козацькому на Звенигородщині, хормейстер і фольклорист.
      Журналіст і літератор (автор двох повістей) Юрій Горовий, уродженець Звенигородки, працював у вишгородських засобах масової інформації.
      Лейтенант І. Абашин, який воював на Вишгородщині в 1943-му і чий танк першим увійшов у визволений Київ, загинув на Звенигородщині.
      Директорка Звенигородського краєзнавчого музею Олена Наріжна з Димера на Вишгородщині.
      Дещо із зібраних «перегуків» я подаю в цьому виданні, яке назвав «Вишгородський зошит».